ЖУРІ КОНКУРСУ ДИТЯЧИХ ФІЛЬМІВ 2022
Оксана Черкашина, акторка театру та кіно
Акторка театру та кіно. У січні 2022 року стрічка «Клондайк», з Оксаною в головній ролі, отримала нагороду за «найкращу режисуру світового кіно» на «Санденсі» — головному фестивалі незалежного кіно в світі. Найкраща акторка в 2020 році за версією Національної премії кінокритиків «Кіноколо» за роль у фільмі Наталки Ворожбит «Погані дороги», прем‘єра якого відбулася на Венеційському фестивалі в секції Film Critics Week.
Як театральна акторка працює в театрі Powszechny та TR Warszawa в Варшаві. У 2019 році виграла найголовніші театральні нагороди в Польщі, зокрема другий приз за Найкращу жіночу роль фестивалю «Божественна Комедія» у Кракові та Головну акторську нагороду Всепольського конкурсу сучасного мистецтва. Також Оксана увійшла в список 50-ти найсміливіших жінок в Польщі, разом з Аґнєшкою Голланд та Ольгою Токарчук за версією видання Wysokie obcasy.
«Сьогоднішні діти — майбутні дорослі громадяни та громадянки нашої держави, які за якийсь час формуватимуть політичні й культурні ландшафти. Дивлячись на їхні роботи, ми маємо можливість вже сьогодні трохи зазирнути в майбутнє.
Всім учасникам і учасницям бажаю пам‘ятати, що найважливіша оцінка вашої роботи — це зацікавлені, усміхнені та уважні погляди глядачок і глядачів. З нетерпінням чекаю подивитись Ваші роботи!».
Антоніо Лукіч, режисер і сценарист
У 2011-2015 роках навчався в Київському національному університеті імені Карпенка-Карого (КНУТКТ) за спеціальністю «режисер» (майстерня Володимира Оселедчика).
Влітку 2019 на Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах відбулася прем’єра повнометражного дебюту Антоніо — фільму «Мої думки тихі», який здобув спеціальну премію журі. Стрічка стала гітом в українському прокаті, а також отримала нагороди Національної премії кінокритиків «Кіноколо», Національної кінопремії «Золота дзиґа» та Одеського міжнародного кінофестивалю.
Катерина Горностай, режисерка та сценаристка
Народилася в Луцьку в 1989-го році. Вивчилася на біолога, потім журналіста в Києво-Могилянській Академії. У 2013 закінчила Школу документального кіно і театру Марини Разбєжкіної та Михаїла Угарова. Після навчання повернулася додому у Київ. Розпочала свою кар'єру як режисерка документального кіно. Згодом звернула свою увагу в бік ігрових фільмів та гібридних форм. «Стоп-Земля» — повнометражний ігровий дебют режисерки, що був представлений у конкурсі Generation 14+ міжнародного кінофестивалю Berlinale та здобув головну нагороду «Кришталевого ведмедя» від юнацького журі. Окрім цього займається освітніми проєктами — викладає режисуру документального кіно для студентів Києво-Могилянської академії.
«Колись на фестивалі «Молодість», в далекому 2009 напевне, я побачила фільм в короткометражній програмі. В ньому був описаний день маленької сім'ї, що нещодавно розпалась. Тато чекав на маму, щоб передати їй доньку — після розлучення вони опікувались дитиною по черзі. І поки вони чекали, вони просто говорили ні про що, сиділи в кафе при трасі, а потім знайшли там десь поряд мертву лисицю, збиту машиною. В цьому фільмі в принципі нічого суттєвого не відбувалось, наче уся драма уже сталась за кадром, але я відчула її глибину наповну і не змогла після закінчення сеансу вийти з зали — сльози лилися, я майже задихалась. Це не вперше кіно подіяло на мене так сильно, але я добре запам'ятала цей момент і подумала тоді: хочу знімати таке кіно, щоб хоч принаймні одна людина в залі колись відчула щось подібне — очищення через співставність досвіду, проживання своєї власної драми через рефлексію режисера».